Главная
»
Диалоги с Мирантой
»
Евгения Маринина
»
Поэтические откровения
»
Наталья Николаевич
»
Клуб поэзии "Свеча"
»
Наталья Некрасова
»
Сергей Коморный
»
О простом и сложном
»
Еще раз про любовь
»
Философия
»
Советы психолога
»
Физиотерапия
»
Mедицина
»
Детские причуды
»
Молодые дарования
»
Сказки для взрослых
»
Фото галерея
Украинская Литература
»
Володимир Верховень
»
Олександра Коцько
»
Наталка Дукина
»
Сергій Пущенко
»
Світоч
»
Видавничі обрії
   Українська література
| стр.1 | стр.2  
 
  Володимир Верховень. Поет. Член Національної Спiлки письменникiв України. Автор кiлькох поетичних книжок, публiкацiй у журналах. Його вiршi перекладено нiмецькою, включено до антологiй "Два мiста. Антологія харківської і нюрнберзької поезії" та "Слобожанська Муза. Антологiя любовної лiрики XVII–XX столiть" (обидві — Харкiв, 2000). Один з укладачів "Навчального правописного словника української мови" (Харків, Око, 1996).
  mail: miranta2002@mail.ru або aeliz@mail.ru (Для поштового листування) В. М. Верховень, вул. Крупської, 10, кв. 9, смт Есхар, Чугуївський р-н, Харківська обл., Україна, 63524(Для доброчинних внесків) Ukraine, Kharkiv, Westren Union, Volodymyr Verhoven’

  Отже, українська література, якою вона бачиться нам — її читачам і, нараз, її творцям. Щоправда, з одним суттєвим застереженням — на харківському ґрунті. Тобто автори або їхні твори родом звідси, з духовної столиці Слобожанщини чи з її поближніх околиць. Хоча для справжньої літератури географічних обмежень, певна річ, ніколи не існувало. А тепер — і поготів.

   Нова хвиля
  Знайомтесь: Володимир Верховень. На хвилі 90-х вийшли його збірки "Лелече колесо" та "На цвинтарі слова", де пролунали такі пекучі рядки: "Україно, як ти ще жива? / Україно, як ти ще не вмерла? / Як тебе своя й чужа черва / В ненаситі лютій не пожерла?!", що їх почули не тільки в Харкові. Тоді ж у Канаді на компакт-диску з’явилася одна з його пісень "Некопані криниці" у виконанні харківської співачки Марійки Бурмаки. А згодом — кілька розлогих публікацій в україномовній періодиці за кордоном. І нові книжки: "...вдивляючись у тінь дороги", "Топитокуподзвін", "З полум’я і полину". Останнім часом працює в царині дитячої літератури, підготував до друку україномовну "Абетку" та книжку віршів, скоромовок, загадок і пісень для найменших. Шукає однодумців і людей, охочих допомогти у виданні та розповсюдженні його творів.

  Кiлька цитат:

  "Повiтря цієї поезії справдi прозоре i озонне, свiже i чисте, як пiсля грози". Роберт Третьяков (З передмови "Свiтлинь i журба" до збiрки В.Верховня "Лелече колесо", Харкiв, 1990)
  З радiстю пересвiдчуюсь, що молодий лiтератор у вирi полiтичних подiй не збився на манiвцi. Карбованi рядки нових його вiршiв i — нарештi великий цикл "Палiмпсести Василя Стуса", у мiсячнику "Визвольний Шлях" (Лондон, кн. IX i X, 1991), обiцяють оригiнального поета з трагiчним свiтоглядом"
  Василь Боровий З передмови "Час, коли потрiбнi брили..." до збiрки В.Верховня "На цвинтарi слова", Харкiв, 1992)
  "Свiт реальний, / тривiальний, / хватально-фатальний. / — Мамо... в терновiм вiнку!.. / Свiтло крови, / рiдномови / i море полови — / як на колгоспнiм току."
  Вiрш "Поезiя"
  Зi збiрки В.Верховня "... вдивляючись у тiнь дороги...", Харкiв, 1994) Подаємо кiлька творiв з останньої за часом книжки В.Верховня "З полум’я i полину", Чугуїв, 1999. Про книгу-експеримент "Топитокуподзвiн" (Харків, 1996) та творчiсть автора для дiтей — у наступних випусках.
  
 


  • Султан в Стамбулi. Козак на палi. А я — крiзь пам’ять, немов терни, деруся вперто все далi й далi, куди не смiють лiтати й сни... Де синє поле, а вись — полинна. Високе свiтло, як меч, сія. Вино безкровне. I кров безвинна. I свiт не знає свого iм’я. Безжурно чистi лежать скрижалi. Безмiрно довгий сувiй епох. Дорога — символ. А я — ще далi, куди заходить не часто й Бог! Я знати хочу, о Творче мислi, чому не владний Безсмертя Дух над тим, що сталось, що буде пiсля i що на серцi, немов ланцюг?..
  •   
    


  • I стiни церкви, i тюрми похмурi мури. Як не крути, а тут — псалми, а там — тортури... О шостiй сонно бовкне дзвiн. Погасне горно. I тiнь од мурiв, тiнь од стiн сахнеться вгору! Бодай не збитися з путi, йдучи за вiком. Спiвають грiшники. Святi ісходять криком...
  • Тече Днiпро через пороги, через вiки перетіка. По крапелиночцi, потрохи міліє нації рiка. — Не пий, Iваночку!.. — гіркуща вода хлюпоче в берегах. Вмирає рiчка невмируща, вмирає пiсня на губах... I свiтять ребрами худими козацькi байдаки на днi. Немов дивуються: куди ми пливти збираємось — в трунi?! Зламає вечiр сонця шаблю, i вже — нi блиску, нi вогню. Вiдлунок п’є останню краплю, мов реквієм — новому дню...

  • Дикий степ Як давно я не був! Ледве-ледь не забув, наче тисячолiтнiй уже рамолі, де могила в степу i веселий табун пролітає стрiлою в сумнiй ковилi... Де кигиче не чайка — трагічний одчай. Свiт голосить! I голос посивiв, як свiт. Заголив яничар молоденьке дiвча — розчахнулася кров, починаючи рiд... Чую! Бачу! Але й лiтаком — не домчу. I, ковтаючи з пилом безсилу сльозу, засвiчу на могилi сирiтську свiчу. I постою, немов чатовий, поблизу...
  • Час посіє i нас у правічний чорнозем, як зерно золоте. I, втираючи пiт, перехреститься, щоб нi вiтри, нi морози не скородили рiд. I не був недорiд... Зiйдуть вруна — зеленi, високi, шовковi! Наче полем ходив, як господар, Господь. I засвiтиться свiт. I Шевченко — у словi. I наповниться духом оновлена плоть!


  •  
    | стр.1 | стр.2  

    © 2000 - 2002. All rights reserved.
    Rambler's Top100 Rambler's Top100
    X